counter create hit Бояриня - Download Free eBook
Hot Best Seller

Бояриня

Availability: Ready to download

У виданні міститься драма-поема "Бояриня", нарис Катерини Штуль, в якому відтворюється хвилина натхнення, коли поетеса писала свою "Бояриню". Додатком-завершенням книжки є маловідома поема в прозі Лесі Українки, присвячена поетам і артистам, що 1896 р. вітали царя Миколу ІІ у Версалі, "Голос однієї російської ув'язненої" - що нагадує про сучасні пеани-захоплення на Заході У виданні міститься драма-поема "Бояриня", нарис Катерини Штуль, в якому відтворюється хвилина натхнення, коли поетеса писала свою "Бояриню". Додатком-завершенням книжки є маловідома поема в прозі Лесі Українки, присвячена поетам і артистам, що 1896 р. вітали царя Миколу ІІ у Версалі, "Голос однієї російської ув'язненої" - що нагадує про сучасні пеани-захоплення на Заході всім радянським, російським.


Compare

У виданні міститься драма-поема "Бояриня", нарис Катерини Штуль, в якому відтворюється хвилина натхнення, коли поетеса писала свою "Бояриню". Додатком-завершенням книжки є маловідома поема в прозі Лесі Українки, присвячена поетам і артистам, що 1896 р. вітали царя Миколу ІІ у Версалі, "Голос однієї російської ув'язненої" - що нагадує про сучасні пеани-захоплення на Заході У виданні міститься драма-поема "Бояриня", нарис Катерини Штуль, в якому відтворюється хвилина натхнення, коли поетеса писала свою "Бояриню". Додатком-завершенням книжки є маловідома поема в прозі Лесі Українки, присвячена поетам і артистам, що 1896 р. вітали царя Миколу ІІ у Версалі, "Голос однієї російської ув'язненої" - що нагадує про сучасні пеани-захоплення на Заході всім радянським, російським.

30 review for Бояриня

  1. 4 out of 5

    Rosava Doshchyk

    Шукаючи для пункту "Герой з вашим іменем" книжку, я обирала між "Бояринею" і "Ніччю перед Різдвом". Чомусь мені здалося, що "Бояриню" я не читала і тільки вже потім зрозуміла, що в школі ми її проходили. Отож, я пішла, записалася в бібліотеку (знову), взяла книжку і... прослухала радіовиставу. Радіовистава таки класна, як і сама поема. Та, що мене чомусь дуже здивувало, актуальна. Навіть якщо поміняти Україну та Московію на вигадані країни, ідея тексту лишиться такою ж сильною. Дія відбувається пі Шукаючи для пункту "Герой з вашим іменем" книжку, я обирала між "Бояринею" і "Ніччю перед Різдвом". Чомусь мені здалося, що "Бояриню" я не читала і тільки вже потім зрозуміла, що в школі ми її проходили. Отож, я пішла, записалася в бібліотеку (знову), взяла книжку і... прослухала радіовиставу. Радіовистава таки класна, як і сама поема. Та, що мене чомусь дуже здивувало, актуальна. Навіть якщо поміняти Україну та Московію на вигадані країни, ідея тексту лишиться такою ж сильною. Дія відбувається після Березневих статей, тобто Гетьманщина вже лежить під Москвою. Головна героїня Оксана виходить заміж за Степана, який служить при дворі царя, і перебирається разом із чоловіком до Московії. Перед весіллям вона була впевнена, що витримає все, адже буде з коханим. Але не так сталося, як гадалося. Оксана (сідає, мов знесилена, на ослін і спирається на стіл) Скрізь горе, скрізь, куди не обернися... Татари там... татари й тут... Степан Oксано! Що мариться тобі? Татари тут? Оксана А що ж? Хіба я тут, не як татарка, сиджу в неволі? Ти хіба не ходиш під ноги слатися своєму пану, мов ханові? Скрізь палі, канчуки... холопів продають... Чим не татари? У Москві все інакше. Там соромно бути носієм своєї культури. Оксана не може вийти з дому, не може співати і танцювати, змушена мовчки прислуговувати гостям та ще й терпіти від них брудні "привітальні" поцілунки. Серйозно, це огидний звичай. Ба більше, вона не може відправити своїм друзям і родині грошову допомогу чи бодай якусь вісточку, не накликавши на нову сім'ю біди. Вона чахне, марніє. Останні діалоги аж просякнуті чорним-чорним сарказмом. Просто як я люблю. Леся Українка майстерно доводить головну героїню до знемоги, до божевілля. Вона розлючена і вона втомлена. Вона нічого не може вдіяти. Гірким є образ родини Степана: його матері і сестри. Вони прихильні до невістки, але вже не в змозі її зрозуміти, оскільки теперішнє життя вважають нормальним. "Тут так заведено", — повсякчас повторюють вони. Ганна, хоч і захоплюється її новою подругою та її розповідями, але продовжує жити так, як звикла. "Бояриня" — це більше, ніж про історичну ситуацію. Це про життя героя на чужині, серед людей водночас близьких і водночас далеких. Сьогодні, на жаль, не треба їхати в Москву, щоб потрапити в подібну ситуацію. Але можливостей у нас більше. Сьогоднішня Оксана не здалася б так просто на поталу відчаю. І це радує.

  2. 5 out of 5

    Antonina Medvedchuk

    ВТІКАЙМО НА ВКРАЇНУ! жіноче прочитання еміграції у пекло Стрімка й пронизлива, хоча прямолінійна і схематизована, ілюстрація наслідків тоталітарно-патріархатного насильства над особистістю української жінки і драма культурної депривації і колоніального утиску. Разюче актуально. Тригером трагедії стає юнацький пацифізм героїні Косач Оксани, котрому у воюючій державі місця бути не може. Через рани, нанесені війною, героїня закохується в чоловіка зі зламаною свободою, який обрав моральне рабство, бо ВТІКАЙМО НА ВКРАЇНУ! жіноче прочитання еміграції у пекло Стрімка й пронизлива, хоча прямолінійна і схематизована, ілюстрація наслідків тоталітарно-патріархатного насильства над особистістю української жінки і драма культурної депривації і колоніального утиску. Разюче актуально. Тригером трагедії стає юнацький пацифізм героїні Косач Оксани, котрому у воюючій державі місця бути не може. Через рани, нанесені війною, героїня закохується в чоловіка зі зламаною свободою, який обрав моральне рабство, бо в нього "на руках немає крові". Цей небезпечний персонаж, прагнучи розрадити клітку свого животіння бурхливою вітальністю повної свободи духа і жаги до життя Оксани, онтологічно викрадає її і лихоманно [у сліпій надії ідеалізації і оплакуванні власної втраченої свободи] садовить в пастку українофобної, по-звірськи ретардованої на кілька століть у розвитку чужини. Подальші злами особистості героїні є лише логічними шестірнями в ланцюгу трагедії, невідворотної за умов, коли людська гідність, права й потреби попираються звірячим традиціоналістським соціумом. Заборона співати, виходити на вулицю, гуляти природою, гостювати у подруг, брати участь в розмовах з чоловіками, бачитися з нареченим до шлюбу, закрите вбрання (в тому числі обличчя), жорстко обмежена побутовим обслуговуванням роль на зібраннях і святах і цілком нормалізоване сексуальне насильство (розмовляти з гостями хазяйці дому заборонено, але вони мають цілувати в губи), посилені примусом порвати зв'язки із сім'єю (забороною листування) — ось як зображує Косач "хороше життя" московської боярині. Тут є звична для тропу "жінка = Україна", але все ж цінна психологізмом, генеза депресії [а не будь-якої соматичної недуги, вибір з яких у авторки був безмежний, але приглушив би тезу] при нав'язуванні тюремності, смисловому та сексупальному насильству, загубленому таланті. — Ти завжди носиш корогву? — Аякже! Я перша братчиця в дівочім братстві. Офтоп: Шлюбне залицяння героя до Оксани, симптоматично для його напівдобрості, моральної сіризни, вірогідно, прищепленої москвою, настільки бурхливе і маніпулятивне, що підозріло нагадує посередній пікап 😂. — Степане, та куди ж це ми попались? Та се ж якась неволя басурманська! — Я й не казав тобі, що тута воля. Вельми радує, що аби відтінити і описати задушливу атмосферу звичаїв Московії, етичне черв'яцтво коханого протагоністки, Косач обрала за точку живильного контрасту людське відношення і щире сестринство матері і молодшої сестри Оксаниного чоловіка, Ганни [котра й ввібрала "звичаї", зрісши Аннушкою]. Здавалось би, ось-ось додати у живописання пекла жорстоку свекруху і заздрісну невістку, проте, уособлюючи голос втраченої Motherland [навряд чи пафос цієї поеми передасть слово "Батьківщина"], вони лишаються зразками людяності, щоб безпрецедентність наруги над героїнею вирізнялася чіткіше. — Образив хто тебе? — Вони як рідні! Радіоспектакль, з якого слухала, читається з руйнівним недотриманням ритму і помилками в наголосі. Твір можна прочитати один раз, але треба читати. — Бо є прислів'я, брате: Москва сльозам не вірить.

  3. 5 out of 5

    Olga

    Твір іронічний, змальовує дві антиномічні долі одного подружжя на чужинні. Чоловік - готовий відцуратись свого походження, знехтувати своїми традиціями та гідністю, лише для того, щоб прислужитись цареві, і бути кимось. Жінка - пряма протилежність йому, любить свій край настільки сильно, що з туги за ним вмирає.

  4. 5 out of 5

    Natali Tsimmerman

  5. 4 out of 5

    Олександр Верига

  6. 4 out of 5

    Julia Bilous

  7. 4 out of 5

    Yxt13

  8. 4 out of 5

    Andriy

  9. 4 out of 5

    Philothopher

  10. 4 out of 5

    ollie

  11. 4 out of 5

    Alexandra Moore

  12. 4 out of 5

    Svieta

  13. 5 out of 5

    Marina

  14. 4 out of 5

    Olya

  15. 4 out of 5

    Julia

  16. 5 out of 5

    Вікторія Слінявчук

  17. 5 out of 5

    Oleksandra Tumak

  18. 4 out of 5

    Comaberenices

  19. 5 out of 5

    Olha

  20. 5 out of 5

    Maksym Bahrov

  21. 5 out of 5

    Oleksander Lysenko

  22. 4 out of 5

    Marie

  23. 5 out of 5

    Hi Lucky V

  24. 5 out of 5

    Annyway

  25. 5 out of 5

    TheAlright OK

  26. 5 out of 5

    Leonid Nykytiuk

  27. 4 out of 5

    bookslayer

  28. 4 out of 5

    Anastasiia Korinchevska

  29. 4 out of 5

    Dead_Flowers03

  30. 5 out of 5

    Khrystyna Nykolaychuk

Add a review

Your email address will not be published. Required fields are marked *

Loading...
We use cookies to give you the best online experience. By using our website you agree to our use of cookies in accordance with our cookie policy.